ГлавнаяБлогиПідсумки минулого "кролячого" року

Підсумки минулого "кролячого" року

Сказати, що минаючий рік був простим, було б недоречно. Попри те, що майже половину року довелося провести у Львові, пишучі сценарії документальних історичних фільмів, Донецьк не залишався поза увагою.

Він запам’ятався невдалою спробою захоплення храму Преображення Господнього в селі Кам’янка Тельманівського району Донецької області, яка завершилася справжньою перемогою оборонців храму в Вищому Адміністративному Суді. Проявами солідарності і праведного гніву батьків учнів українських шкіл, які влада намагалася закрити в Донецькій області. Повстанням чорнобильців, а також трагічною смертю одного з голодуючих в наметовому містечку. Це був рік перемог і поразок, як і кожен минулий і прийдешній рік.

Однак, не може не радувати те, що Донецьк перестає пасти задніх в своєму намаганні захистити свої громадянські права.

Чого варта лише інформаційна ініціатива «Україна без холопів», яка примусила повірити в те, що справа дотримання Законів України перестає бути прерогативою влади і її речників? Один з засновників цієї громадської ініціативи Павло Колесник, журналіст з Донецька, став одним з номінантів «Люди дії. 2011 рік визначили українці, здатні подолати інертність» за версією «Українського тижня», а сама ініціатива поширилася на 7 міст області.

Хочеться подякувати всім, хто був поруч в цьому непростому році і хто спільно з нами лишався небайдужим і активним. Всім, хто не зламався і підтримував інших, хто творив нову справедливу Україну, не жаліючи себе і не боючись наслідків. Можна скільки завгодно стверджувати, що боротьба за власні права окремих категорій ніколи не втілиться в спільний громадянський рух, однак, вже зараз я бачу, що альтернативи цьому процесові немає. І це усвідомлюють всі, хто був на майданах країни і на окремих барикадах. Тому - наснаги, сили і віри в перемогу!

Як тут не згадати слова Василя Стуса, з його пророчого «Сто років як сконала Січ», про майбутню Україну:

…Ти ще виболюєшся болем,

ти ще роздерта на шматки,

та вже, крута і непокірна,

ти випросталася для волі,

ти гнівом виросла. Тепер

не матимеш од нього спокою,

йому ж рости і рости, допоки

не упадуть тюремні двері.

І радісним буремним громом

спадають з неба блискавиці,

Тарасові провісні птиці —

слова шугають над Дніпром.

Сподіваюся, що «тюремні двері» сучасної України в наступному, драконячому році, будуть якщо не повалені, то суттєво розхитані. Подякуємо минаючому року за його науку і перемоги, а також за нових побратимів, яких ми отримали.

Комментариев нет